Posted by Ольга Віюк | Травень 16th, 2014

Довго думала чи варто писати звіт. Але це така гоночка була, про яку не можна мовчати . Траса для прокачки скілла те що треба…

 

Це другий мій старт у Вінниці на Дідькових, перший був у 2012 році, тоді траса була зовсім інакша, простіша, старт у 2013 ( по оновленій трасі) я пропустила, тому не знала що мене очікує тепер.

Приїхали ми за день до старту, щоб прикатати трасу. Технічні елементи, як для мене, не прості,  але все їдеться без проблем, головне розуміти що і як робити. Видно було що дууже багато часу і сил потрачено на будівництво траси. Все продумано і правильно побудовано. Найбільше сподобались волрайди, кільце і кам*яні секції (на одній з них я і впала, але наступного разу не буду таким артапєдом, і зроблю все правильно )

Не заладилось в мене ще зі старту. Зовсім не розігрілась, не розім*яла спину і руки, затупила і не стала в першу лінію, потім не могла встібнутись в педаль майже до третини підйому…

 

 

Старт, гімн, лажа…і колесо, за яким планувала сидіти, від мене почало швидко віддалятись, не змогла наздогнати, тому поїхала своїм темпом, щоб не перепалити на першому колі.

 

Як виявилось дарма економилась, вийшла через руль на останньому технічному елементі в кінці першого кола, який на прикатці видався легким і йому приділила найменше уваги (це головна помилка)… Ось він

 

Хряпнулась плечем в контрнахил, зверху накрив байк…був сильний удар, тому збилось дихання, незнаю скільки я лежала віддихуючись, але таке відчуття що біля хвилини… Хтось забрав з мене байк, дякую! Віддихалась, встала і продовжила гонку, доїхала до середини підйому, там відчула що з ключицею щось не гаразд… довелось зійти.

Фініш

 

Потім травмпункт. Лікар сказав що вивих акроміального кінця ключиці 1ступеня, 3 тижні іммобілізації, потім можна кататись далі. Окремо хочу написати про лікарів…

Вдома я звернулась в травмпункт, черговий лікар оглянувши плече і знімки випалив, що в мене 3 ступінь, і срочччна оперувати… Переглянуваши в неті рентген знімки людей, в яких 3ступінь вивиху, стало ясно, що в мене точно легша травма, тому вирішила пройти огляд у кількох лікарів. Загалом їх було 8!! з них 3є поставили 1шу ступінь, а решта, які мали фінансову вигоду з оперативного лікування, казали що 3тя ступінь (повний відрив ключиці від зв*язок). Послухалась я лікарів яким довіряю (тим що ставили 1у ступінь). Від операції відмовилась, 3 тижні консервативного лікування і можна починати тренування, почуваюсь нормально, вчусь користуватись лівою рукою, пишу як мій 8ми річний син

Бойовий дух не зник, технічнх елементів не боюсь, навпаки, цей сезон буду посилено прокачувати скілл, а от ЧСВ трохи впало, але то легко виправляється, попереду цілий сезон і маса стартів

Висновки такі:

1. Потрібно ідеально прикатувати трасу.
2. Розминатись перед стартом(все тіло).
3. “Нє ачкавать”
4. Купити страховий поліс.
5. Купити легкий найнер(коли зверху б*є по спині, то не так боляче  :) ).

Хочу окремо подякувати Сварусу та водієві (забула нажаль ім*я) які звозили мене в лікарню, хлопцю, який перев*язку зробив,  Камілі за турботу, решті за підтримку і компанію! Все було чудово!

До зустрічі на нових стартах!